Мій сайт

Меню сайту

У XVIII столітті Карпатські гори переховували чимало опришків - розбійників з великої дороги. Слава про них йшла по Україні, Угорщині та Польщі. Для бідняків, які не мали за душею ні копійки, шлях у опрішнічество був чи не єдиною можливістю розбагатіти і зажити безбідно. Ризикнув і Олекса Довбуш, втрачати йому було нічого ... І що ж? До цих пір в Карпатах шукають скарби Довбуша - українського Робін Гуда. А місць, де він міг їх приховати, чимало ...

Варто опинитися в Карпатах, і ви обов'язково потрапите в місця, так чи інакше пов'язані з іменем Олекси Довбуша. Гуцули запевняють, що Довбуш міг заховати своє добро біля селища Рахів на Закарпатті, у селищі Яремче на Прикарпатті або в Скелях Довбуша біля селища Бубнище Долинського району. Правда, розбишакував Олекса не тільки в цьому трикутнику, ходив він зі своїми розбійниками по всій Гуцульщині, не раз з'являвся на Тернопільщині та Львівщині. Словом, славно погуляв! Масштаби його діяльності настільки значні, що деякий час Олексу Довбуша вважали виключно фольклорним персонажем, збірним образом всіх захисників бідних і борців з несправедливістю. Але пізніше дослідники встановили, що Олекса Довбуш був реальною людиною. А раз «гангстер» існував, значить, були і скарби, які повинні були залишитися після його смерті. Адже, якщо вірити переказам, за час своєї бандитської кар'єри Довбуш сильно розбагатів.

Олекса народився в 1700 році в селі Печеніжин, що недалеко від Коломиї. Був старшим сином селянина Василя Довбуша, настільки бідного, що у нього не було навіть своєї хати. Довбуші знімали кут у господаря, а їх єдиним майном були вівці. Олекса з юних років не з чуток знав, що таке злидні, голод і приниження. Коли старший син підріс, батько відправив його пасти худобу на полонини - гірські луки, де хлопчина міг познайомитися з опришками - карпатськими розбійниками. Познайомився. Подався в гори і приєднався до славного племені. Легенди наділяють Олексу неабиякою силою, і, швидше за все, він дійсно відрізнявся неабиякими фізичними даними, адже сила завжди була в пошані у опришків, а вже в ватажки вибирали справжніх богатирів.

Отже, в 1738 році в Карпатах з'явився новий загін розбійників. Керували ним брати Довбуш - Олекса та Іван. Молодший був повною протилежністю старшого: запальний, нещадний, незговірливий, жадібний. Олекса ж був справжнім благородним розбійником: намагався зайвий раз не проливати кров і не ставив перед собою мету розбагатіти за всяку ціну. Згадують випадок, коли Довбуш хотів розорити маєток Андрія Карпінського. У той час дружина дворянина народила сина - майбутнього класика польської літератури, Франциска Карпінського. Олекса дізнався від селян, що землевласник до них добре ставиться, і забрався геть, не чіпаючи панські хороми.

Одного разу між братами спалахнула сварка, що переросла в бійку. Іван убив одного опришка і поранив Олексу в ногу, той потім кульгав до самої смерті. Скінчилося все тим, що Іван залишив загін і незабаром зібрав у горах свій власний, але він не користувався такою підтримкою серед місцевого населення, як загін Олекси.

Довбуш набирав у свою зграю наймитів, чабанів, слуг, селян-втікачів - словом, тих, кому втрачати вже нічого. Його підопічні діяли блискавично - як шуліки налітали на панські садиби, грабували і спалювали їх дотла.

Загинув Олекса Довбуш як і личить опришку. Пани обіцяли щедру винагороду тому, хто здасть їм ватажка розбійників. Зрадники знайшлися - відразу три заможних сельчанина запропонували свою допомогу. Довбуш дізнався про змову і розправився з двома, але третій виявився хитрішим - влаштував у дворі засідку. Олексу застрелили, потім мертвого довго возили по селах, після чого тіло виставили в Коломийській ратуші. За наказом гетьмана Потоцького тіло ватажка опришків розрубали на частини і розвісили на палях в одинадцяти селах і містах Покуття (територія сучасної Івано-Франківської області), щоб люди боялися.

З тих пір скарб Довбуша багатьом не давав спокою, де тільки не шукали золото українського Робін Гуда! У Закарпатті, на Львівщині та навіть на території сучасної Румунії! Якщо вірити легендам, Довбуш все награбоване ховав у землі, попередньо накладаючи на скарби закляття. Якщо золото було «чистим», дістати його міг кожен, хто в  і камінь-орієнтир привалило землею.

Схожа історія, правда зі щасливим кінцем, сталася в Яремче. Бульдозер, прокладаючи дорогу, зрушив з місця величезний камінь. Під ним виявився глечик, доверху набитий золотими монетами. За окрузі рознеслася чутка, що знайшли скарб Довбуша. І місцеві знову взялися за лопати.

Кажуть, скарби Довбуша відкриваються в новорічну ніч. Там, де заховано золото, тричі спалахує світло. Якось один селянин побачив цей світ і почав копати, але, коли скриню здався, земля розверзлася, і скарб зник у глибині. Видно, гроші були нечистими, а помисли сельчанина - недобрими.

З вуст місцевих краєзнавців можна почути ще одну цікаву історію. Кажуть, після смерті свого ватажка побратим Довбуша Іван Бойчук відвіз золото опришків в Запорізьку Січ. На гроші гуцульських розбійників начебто були озброєні козаки. А пізніше, коли гетьман Полуботок відвозив до Англії символи влади запорожців (прапори, литаври, булави тощо), то разом з ними прихопив і залишки скарбів українського Робін Гуда. Так що, якщо б не українське золото, ще невідомо, стала б Англія великою державою.

• Яремче гірський кліматичний курорт
• Туристичне Яремче: Послуги,Об'єкти,Маршрути